КОНФЛІКТ. Поведінка латифундистів в Україні часто нагадує давню історію з іспанськими конкістадорами та американськими індіанцями, вожді яких за блискучі брязкальця продали найцінніший ресурс і життєвий простір племен – їхню землю. І хоча переважна більшість селян сьогодні виступає проти продажу землі, проте й існуючі орендні відносини не влаштовують багатьох власників земельних паїв. Людей дурять, шантажують, змушують підписувати на чистих аркушах додаткові угоди, а незгодним урізають виплати. На Борзнянщині частина пайовиків повстала проти латифундистів із СТОВ «Дружба Нова».
Не гроші, а насмішка
Трохи більше однієї тисячі гривень за рік оренди гектара родючого чорнозему – саме стільки виплачують селянам із Хорошого Озера латифундисти із СТОВ «Дружба Нова». У селі близько дев’яти сотень власників земельних паїв, більшість із яких підписали додаткові угоди до 2035-го року. Тим, хто підписав, обіцяють 11% від нормативно-грошової оцінки паю, а тим, хто відмовився, – урізали виплати, і тепер у відсотковому еквіваленті їм платять 6,5 відсотка. Середній розмір паю у селі складає близько трьох гектарів. От і виходить, що на руки людям дають всього 3200 гривень. Та й ті затримують. За 2019 рік не всі з орендодавців отримали належні їм виплати. Відтак, у людей ні грошей у кишенях, ні зерна в коморах. Обурені пайовики скликали збори, на які запросили і так званих інвесторів, які тут – з часів розпаду місцевого колгоспу.
У сільському клубі немає де яблуку впасти. Більше сотні власників паїв зібралися, аби гуртом поговорити про наболіле і вирішити, що робити далі. Представники СТОВ «Дружба Нова» письмове запрошення від ініціативної групи проігнорували, не надіславши навіть відповіді. Відтак селяни вирішили провести збори без них.
За словами людей, у тих, хто зібрався в залі, основні договори закінчилися у 2019-му році, а орендарі обробляють їх землю, спираючись на додаткові угоди, укладені до 2028-го року.
«Договори ми підписували у 2011-му році, у 2019-му закінчився їхній термін дії, – каже власниця паю Валентина Терещенко. – Усім, хто підписав додаткові угоди до 2028-го року, «Дружба Нова» запропонувала укласти додаткові угоди до 2035-го року, тобто на 15 років. У такому разі пообіцяли платити 11%, – продовжує жінка. – Я так розумію, це якась додаткова угода до додаткової угоди. Людям, які підписували, давали пусті бланки і просили просто поставити підписи. Ніхто насправді не бачив, що там написано».
Підписали одне, отримали інше!
У 2015-му році селянка Ніна Гребенюк власною рукою підписала додаткову угоду до 2023 року. На кожному аркуші поставила свій підпис, своє прізвище і заповнила бланк власноруч. Після цього документи віддала у «Дружбу Нову».
«Мені повернули договір не з моїм підписом, заповненим не моєю рукою і на умовах оренди до 2031-го року. Мені віддали не мій договір!», – обурюється пайовичка.
Валентина Терещенко додає: «З тими, хто не підписав додаткові угоди до 2035-го року, орендарі й досі не розрахувались. Таких у нас більше 100 чоловік».
Сергій Лазоренко розповідає про те, що коли люди підписували з «Дружбою Новою» договори, ті обіцяли щороку додавати до оренди по одному відсотку. Відтак, у 2019-му році замість 6,5% людям мали заплатити 9,5%. У грошовому еквіваленті це 4600 гривень. Такі гроші отримали ті, хто погодився здати латифундистам землю на наступні 15 років. Тим, хто відмовляється підписувати додаткові угоди, будуть платити 3200 гривень.
«Тобто фактично вони понизили ставку для тих, хто відмовився укласти додаткові угоди до 2035-го року, – обурюється чоловік. – Та й то – не факт, що до 35-го, бо може бути так, як і з попередніми договорами – три роки реєструватимуть».
Один із учасників ініціативної групи, Володимир Лазоренко, каже, що подібна картина була у 2015-му році.
«Директор СТОВ «Дружба Нова» Олег Власенко запропонував нам укласти договори на 7 років, тобто до 2022-го року під 6,5% річних. Документи ми підписали, а через три роки нам принесли зареєстровані договори, і там стояла цифра до 2029-го, 30-го, 31-го років – у кожного по-різному, – обурюється селянин. – Вони просто підмінили першу сторінку».
За словами Володимира Лазоренка, ті люди, які у минулому році переуклали з орендарями додаткову угоду, і досі не отримали на руки документів.
«Людям їх не віддають, щоб вони не бунтували!», – обурюється власник земельного паю.
Розбиті дороги, розорані кургани, сіножаті, викачана вода
«Ми хочемо їх позбутися!, – викрикують в один голос люди. – Немає вже сил терпіти».
Селяни нарікають і на те, що в договорах оренди чорним по білому зазначена оренда за ріллю та сіножаті, натомість вся земля давно розорана латифундистами, включно із польовими дорогами та тисячолітніми курганами. Щодо останніх складені навіть офіційні акти порушень – втім, віз і нині там. Фактично від оренди недоотримують не лише власники паїв, але й бюджет села. Влада та правоохоронці ж упритул не помічають порушень.
«Ми не давали згоду на те, щоб розорювали сіножаті та пасовища, – вигукують з місця. – Все розорали, а платять нам як за сіножаті».
Більше того, за словами Валентини Терещенко, додаткові угоди, які підписала більшість селян, є нетиповими.
«Там зазначено: якщо людина захоче продати землю, то вона зобов’язана буде заплатити СТОВ «Дружба Нова» орендну плату за три роки. Оце такий нестандартний договір», – обурюється жінка.
«Люди – у безвиході, в селі роботи немає, ферми розвалені, пенсії мізерні, інвестор просто насміхається з усіх нас, – не витримує молодий чоловік Ігор Божко. – По наших дорогах неможливо проїхати – їх угробила великовагова техніка латифундистів. Хто ці дороги буде робити? Хіба це нормально, коли з літака кроплять збіжжя і розвертаються над людськими дворищами? Це – знущання!, – обурюється він. – Я закликаю влітку-восени, під час збору врожаю, клопотати про те, щоб поставити ваги і контролювати, аби не було перевантажень».
Ще одна з болючих проблем – безконтрольне викачування води для поливу з місцевої водокачки.
«У нас викачують всю воду і возять на інші села, – кажуть люди. – У криницях пропала вода, а через те, що «Дружба Нова» бере воду для поливу, півдня немає води у водогонах, насос просто не встигає її накачувати. Вони вже дійшли до того, що залякують і нашого сільського голову».
Більшість селян розуміють, що вони стали заручниками ситуації, і жалкують про те, що колись погодилися, аби це підприємство зайшло в село. Сьогодні від колгоспу-мільйонера з трьома тваринними фермами та тисячею робочих місць залишилося кілька напіврозвалених хлівів, розбиті дороги та перспективи отримати під боком склад хімічних добрив. Колись цим людям, подібно до історії з індіанцями та конкістадорами, пообіцяли золоті гори – на ділі ж вони отримали блискучі брязкальця. Звісно, частину озвучених фактів можна сміливо оскаржувати в суді, та чи є у збіднілих селян гроші хоча б на сплату державного мита, не кажучи вже про якісних адвокатів, серед яких не кожен захоче тягатися з латифундистами? Чи готові всі сто власників паїв іти до переможного кінця? Якщо історія з підробкою підписів і переписаними договорами виявиться правдивою, то не все втрачене і для решти восьми сотень пайовиків. Зрештою, конкретні кроки щодо того, що саме робити з недобросовісними інвесторами, ухвалять усім селом – на зборах, котрі відбудуться наприкінці березня.
Віталій Назаренко, фото автора
